НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Для 17 матерів, мешканок Луцького району, які втратили своїх синів у війні на сході України, організували благодійний соціальний проєкт «Посміхнися, мамо». Захід відбувся за підтримки Луцької районної ради, Волинської обласної ради та меценатів. Долучилися до його реалізації також військовослужбовці військової частини 1141 Національної гвардії України.

 

«Я працюю у центрі реабілітації учасників бойових дій і часто доводиться спілкуватися з жінками, які втратили своїх синів в АТО та ООС. Якось у розмові із однією із таких мам я зрозуміла, що у такому проєкті є потреба. Жінка була у великій депресії. І я подумала, що має бути такий проєкт. І не лише в межах Луцька чи Луцького району. Він має набути масштабного обсягу. Жінки, попри важкі випробування долі, втрати рідних, мусять жити далі та вчитися бути щасливими», – розповіла ініціаторка проєкту, депутатка Луцької районної ради Василина Вітовщик.

Благодійна соціальна ініціатива «Посміхнися, мамо» реалізовувалася у Луцьку протягом тижня. Розпочали підготовку з обрання вишитих суконь для мам, потому кожна з них мала змогу відчути себе професійною співачкою, побувавши у студії звукозапису. Завершальний етап відбувся у неділю, 16 травня. Пів дня жінкам робили макіяж, зачіски, манікюр. Серед тих, хто «чаклував» над образами мам – гвардійка Вікторія Філонець. Вона робила жінкам святковий макіяж.

«До служби у Національній гвардії я професійно займалася візажем. Для мене це не просто робота, а покликання, від якого я отримую творчу насолоду і позитив. Як військова, я розумію, що наш обов’язок – захищати Україну та її народ. А як мама двох синів, усвідомлюю, найстрашніше для кожної жінки – втратити дитину. Дізнавшись про проєкт, я залюбки долучилася до нього. Хотілося подарувати мамам хоч трохи тепла, щастя, радості і, сподіваюся, разом нам це вдалося», – розповіла Вікторія Філонець.

Одягнені у святкове вбрання, красиві та усміхнені жінки вирушили у ресторацію, де для них влаштували фотосесію, смачне частування та концерт.

Історія кожної – то повість про велику любов, велику жертву і страждання. Вони втратили найдорожче – своїх синів. Та попри біль і втрати мусять жити далі.

«У кожної з нас є день, який змінив, розділив наші життя на до і після. Був період, коли ми закривалися від світу. Мені, наприклад, нічого не хотілося, я нікуди не ходила, настільки було боляче і важко. Я навіть не стерла із телефона номер сина, у мене є його останнє повідомлення: «Мамуль, вітаю з Днем матері»… – розповідає мати Героя Людмила Камінська. – Дякую усім, хто зробив нам це свято. Ви хотіли, щоб нам було сьогодні тепло. То хочу сказати: нам спекотно від ваших теплих слів та подарунків. Ми посміхаємось, можливо, через сльози та сум, але йдемо додому щасливими та з купою подарунків і приємних спогадів про цей день».

Ініціатори запевняють, що і надалі продовжуватимуть працювати з матерями загиблих Героїв та розширювати межі проекту, залучаючи до нього ще більше жінок.

Юлія Ковпак