НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

 

Цей день вписаний драматичними подіями в новітню історію Маріуполя та нашої держави, які відбулися сім років тому.

 

9 травня 2014 року групою терористів озброєних автоматичною зброєю, був здійснений напад на Маріупольське міське управління міліції. В цей час там відбувалась нарада керівників підрозділів різних силових відомств під керівництвом полковника Олександра Набока, який у той час відповідав за проведення Антитерористичної операції у Маріуполі.

 

План терористів передбачав захоплення будівлі, заволодіння міліцейською зброєю та подальше взяття під контроль міста та проведення референдуму, за «кримським» сценарієм.

 

Про події того дня згадує полковник Сергій Совінський, який на той час очолював військову частину 3057 і був присутній на нараді:

 

«Того ранку на нараду зібралися керівники Антитерористичного центру. Через декілька хвилин на мобільний телефон полковника Миколи Побойного прийшов дзвінок: з чергової частини йому повідомили, що у приміщення проникли озброєні люди і захопили міськвідділ».

 

У саму будівлю Маріупольського главку міліції було непросто потрапити – головні двері були броньовані, тому для того, щоб потрапити всередину, бойовики вдалися до хитрощів – під виглядом правоохоронців троє озброєних чоловіків у камуфляжі, заломивши руки, вели свого спільника у цивільному одязі. Нападники пред’явили підробні посвідчення, після чого оперативний черговий відкрив їм двері і бойовики увірвалися всередину та відкрили вогонь по стінам і в стелю, деморалізуючи цим нечисельних міліціонерів.

 

«Терористи дуже грамотно вибрали час для штурму: в міськвідділі перебувала тільки чергова служба та представники силових відомств, які прибули на нараду. Весь особовий склад знаходився на заходах з охорони громадського порядку в різних районах міста. Ми вискочили в коридор, спустилися з третього на другий поверх і там побачили озброєних людей у камуфляжі», – додає полковник Сергій Совінський.

 

Бойовики заволоділи першим і другим поверхом будівлі, але на третьому зустріли опір. Саме там знаходився кабінет, де проходила нарада, і після перших пострілів у будівлі учасники наради вибігли в коридор і відсікли вогнем спроби бойовиків піднятися на третій поверх.

 

Спроба бойовиків взяти міськвідділ міліції без опору провалилася через спротив офіцерів, які були присутні на нараді. Вони забарикадували сходовий проліт, який вів на третій поверх будівлі УМВС і такими силами тримали на прицілі коридор.

 

«Ми чули, як бойовики, перемовляючись по рації, скаржаться, що не вдалося захопити будівлю з наскоку: “У нас боєприпаси закінчуються», – згадує Сергій Совінський.

 

Тим часом, ворожі провокатори на мітингу, який проходив у місті, висувають версію для населення, що українські військові знищують міліцію, яка перейшла на сторону народу, відмовившись розстрілювати святковий парад.

 

«За першої можливості по мобільному телефону я повідомив про напад на військову частину 3057. Також – про спробу захоплення будівлі офіцери, які були присутні на нараді, повідомили підрозділи 72-ї механізованої бригади, 20-го батальйону територіальної оборони і спецпідрозділ “Азов”», – згадує Сергій Совінський.

 

На допомогу до заблокованих українських силовиків, вже за 15 хвилин після початку штурму, прибули нацгвардійці. Коли бійці наближалися, їх зустрів вогонь бойовиків, які тримали саму будівлю і периметр навколо неї. Гвардійці були змушені відійти.

 

Пізніше на місце також прибули бійці батальйону «Азов» (тоді МВС), військові та бронетехніка 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Щоб визволити заблокованих у будівлі силовиків та знешкодити нападників, українські військові були змушені штурмувати будівлю.

 

Під час штурму бойовики забарикадувалися на другому поверсі і зайняли найбільш віддалену у будівлі позицію, щоб вберегтися від вогню. Обстріл бойових машин був доволі руйнівним, проте будівля на той момент не зайнялася.

 

«Під нами, як мінімум на другому поверсі, був кулемет, з якого тривалий час вівся вогонь довгими чергами по 10-15 пострілів. Після того, як підійшли наші БМП і відкрили вогонь, то постріли знизу замовкли. Як тільки з БМП тимчасово припиняли стріляти, то автоматична стрільба з поверху нижче поновлювалася знову», – зазначив Сергій Совінський.

 

Тим часом, натовп містян, яким розповіли про розстріл міліціонерів українськими силовиками, почав стягуватись до будівлі Маріупольського міськвідділу міліції. Почався суцільний безлад. Цивільні намагалися захопити бронетехніку, виривали з рук бійців зброю, почали виламувати ґрати на вікнах першого поверху.

 

«Коли почав посилюватися шум натовпу знадвору, мені подзвонили підлеглі і доповіли, що треба відводити техніку через те, що її оточив натовп людей і намагається залізти на «броню». Наші бійці не стали б стріляти по людях. Окрім того, була інформація, що біля антикварної крамниці стоїть мікроавтобус з людьми, у яких бачили гранати. Тому, щоб не допустити захоплення техніки, зброї та уникнути можливих провокацій, було прийнято рішення відвести техніку і людей від будівлі УВС на вихідні позиції вниз по вулиці Георгіївській», – розповідає Сергій Совінський.

 

Користуючись загальним безладом, всі бойовики, які залишились живими, так чи інакше змогли того дня втекти з місця бою.

 

Зрештою, командири підрозділів АТО прийняли рішення відходити до пунктів постійної дислокації. Долаючи спроби блокування з боку мітингувальників і навіть застосовуючи попереджувальні постріли вгору, військовослужбовці Нацгвардії і решта силовиків залишили район міськвідділу міліції. Але залишили з перемогою, відстоявши від бойовиків-сепаратистів ключове важливо місто на українському Донбасі.

 

У результаті перестрілки загинули шестеро українських захисників, серед яких був і нацгвардієць. Ворожа куля обірвала життя солдата Богдана Шлемкевича – строковика військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

 

У той день близько двадцяти терористів було знищено. Значна частина нападників, покидавши зброю, зникла в житлових кварталах міста.

 

Вадим Вигінний