НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Що надає жінці материнство? Воно відкриває перед нею цілий світ, змінює характер, пріоритети та життєві цінності. Жінка змінюється духовно, отримуючи досі незвіданий досвід та внутрішню силу.

Їй 24 роки, коли дізнаються, що вона мама двох діток люди довго не можуть повірити.

При цьому, старший лейтенант Дарина Борейко займає відповідальну посаду заступника командира першої зенітної артилерійської батареї по роботі з особовим складом 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана.

Як вдається поєднувати військову службу та залишатися чуйною мамою та про силу заповітних слів «Мамо, я тебе люблю», читайте в спеціальному, але доволі теплому матеріалі до Дня матері.  

 

«Постійна зайнятість спонукає більш якісно проводити час із малечею»

 

Нам пощастило зустрітися із Дариною Борейко завдяки інтенсивним курсам іноземних мов, які дівчина відвідує разом із іншими гвардійцями в Національній академії Національної гвардії України. Дарина радіє такій можливості, адже протягом 4 років, будучи курсанткою, вивчала іноземні мови на гуманітарному факультеті Академії Нацгвардії. Вона охоче ділиться подробицями зі свого життя, а ще, час від часу, поглядає на годинника. Справа в тому, що через годину завершаться заняття і по неї повинні приїхати її найдорожчі хлопці – коханий чоловік Руслан та синочки Мирон і Дамір.

Сьогодні її старшому сину чотири, а молодшому півтора рочки, після народження обох синів, вже через два місяці, Дарина виходила на службу.

«Вагітність завжди була для мене радістю. Коли дізналася, що буду мамою вперше, було трішки несподівано, але коханий та рідні люди мене підтримали. Певний момент дискомфорту виникає через службове навантаження. Скажімо, незважаючи на двох маленьких дітей, так само як інші військовослужбовці, ходжу в наряди, заступаю у варту, чергую у підрозділі. Розумію, що бути цивільною мамою значно легше ніж військовою. Але я від природи активна людина, тому просто сидіти вдома – не моє. Знову ж таки, саме постійна зайнятість спонукає більш якісно проводити час із малечею».

 

«Коли з’являються власні діти, розумієш як нелегко було мамі з тобою»

 

Її ж мама виховувала дівчину самостійно, можливо, саме тому, пані Світлана була вимогливою і жорсткою, виховувала в доньці сильну особистість із лідерськими якостями, значну увагу приділяла дисципліні, тому на теплі та душевні розмови не вистачало часу. Але з появою онуків, Дарина відразу помітила як змінилася її мама.

Сьогодні, вона безмежно вдячна матері за виховання, підтримку та допомогу в багатьох життєвих ситуаціях.

 

«Можливо, у дитинстві мама і ставила мене в певні рамки, але зараз це та людина, яка все віддасть заради мого щастя та щастя моїх дітей. Це жінка, яка ніколи не відвернеться, якщо я потребуватиму допомоги. А ще, я повністю переоцінила наші стосунки, адже, коли з’являються власні діти, розумієш як нелегко було мамі з тобою. Я дуже люблю та ціную свою маму, рада, що вона мене так виховала. Моя мрія – дати їй все те, що вона надала мені, щоб мама ніколи не відчувала себе одиноко».

«Діти для мене – це всеохоплююче щастя – найдорожче, що є в житті»

 

Дарина Борейко зізнається, що після народження дітей помітила зміни у характері та світобаченні. Вона стала більш відповідальною, почала цінувати час, тому в повсякденному коловороті намагається знаходити хвилинку для себе та свого саморозвитку, а ще, материнство зробило її більш відкрито до світу.

 

«Більшість людей, коли дізнаються, що в мене двоє дітей, говорять, як таке може бути, бо я замолода. Я не шкодую, що так вийшло. Бо завдяки ранньому материнству мені легше знаходити спільну мову з дітками, а це так круто. Діти для мене – це всеохоплююче щастя – найдорожче, що є в житті. Для мене, як мами, найголовнішим є взаємозв’язок зі своїми дітьми. Я хочу максимально відчувати їх, розуміти як вони мислять, чого потребують. Саме тому, з раннього дитинства намагаюся встановити контакт із синочками, бути їм не тільки мамою, але й другом. Уже зараз помічаю позитив від такого виховання, сини можуть без проблем поцілувати мене, а старший ще й сказати, що він мене дуже любить, а також, що я найкраща мама. Інколи, дивуюся, хоч у мене і хлопчики, але ці маленькі чоловіки такі чуйні, добрі та ніжні.

 

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ