НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Дмитро Турич прийшов у Національну гвардію України у 2018 році, вже маючи бойовий досвід – 5 років. У 2013 році Дмитро починав військову службу з лав Збройних сил України. І виконував завдання за призначенням навідника танка у Луганській області. Після п’яти років служби перевівся до Національної гвардії України, і нещодавно підписав другий контракт. Має посаду командира машини, у військовому званні старшого сержанта. Народився у Вінницькій області, – захищає кордони на Сході України

«Коли вперше потрапив до армії одразу зрозумів, що присвячу себе військовій справі. У вісімнадцять років важко остаточно зрозуміти, чи вірно ти дієш, тому було страшно. Але найбільше, хочу подякувати родині, яка підтримувала мої рішення, якими б важкими для сприйняття вони не були.»

Дмитро Турич прийшов у Національну гвардію України у 2018 році, вже маючи бойовий досвід – 5 років. У 2013 році Дмитро починав військову службу з лав Збройних сил України. І виконував завдання за призначенням навідника танка у Луганській області. Після п’яти років служби перевівся до Національної гвардії України, і нещодавно підписав другий контракт. Має посаду командира машини, у військовому званні старшого сержанта. Народився у Вінницькій області, – захищає кордони на Сході України.

Чому ви вирішили присвятити свою молодість військовій службі ?:

«Коли почалася війна я побачив, як дуже багато чоловіків почали тікати від армії, скидати свій обов’язок перед захистом держави на когось іншого. Мені стало прикро на це дивитися і до того ж я вже рік був на військовій службі. І мав базові навички дій у бойовій ситуації. Перед власною совістю я не зміг знайти виправдання для того, щоб не приймати участі в обороні кордонів.»

 

Ви перший у своїй родині, хто проходить військову службу ?:

«Ні, в мене батько служив у Німеччині, дядько в Україні та дідусь, ще за радянських часів. Тому військові в моїй родині це – не новина.»

 

Як навчалися бойовим навичкам ?:

«На початку служби, ми часто виїжджали на практичні навчання до полігонів і могли проводити там від одного місяця до трьох, так і навчився. Ну і звісно вже, коли застосовував набуті знання у реальній бойовій обстановці, розумів життєво необхідні тонкощі. В зоні проведення Операції об’єднаних сил, а раніше в Антитерористичній операції, в мене були побратими з якими, у будь-яких небезпечних ситуаціях я був впевнений, що ми зробимо все для того, щоб допомогти один одному і ніколи не лишимося з проблемою сам на сам.»

 

Які маєш плани на майбутнє ?:

«Поки, я хочу продовжувати військову службу в Національній гвардії України.  Також в мене є дружина вона викладає інформатику у школі і звісно бажаю сімейного щастя, трошки пізніше хотілося б мати дитину.»

Якби зараз тебе слухала молодь, яку пораду ти б міг дати ?:

«Я би порадив ніколи не занепадати духом і не тільки вірити у перемогу але й багато робити для своєї держави. До речі, не обов’язково для цього бути військовим, цей шлях обирають для себе не всі. Але якщо кожен громадянин буде робити для України те що він може, ніхто і ніколи нас не переможе.»

Якою ти бачиш Україну через десять років ?

«Самодостатньою, сильною, щоб не потрібно було ні в кого нічого прости. Щоб в нас була промисловість, фермерство та сучасні напрями розвитку, щаслива молодь та усміхнені пенсіонери. В України великий потенціал і рано чи пізно він себе проявить. Я б хотів щоб раніше.»

До Міжнародного дня молоді, особисті враження про військову службу від старшого сержанта Дмитра Турича.

 

Пресслужба угруповання Національної гвардії України Об’єднаних сил