НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Сьогодні гвардійці військової частини 3057, що дислокується у Маріуполі, згадують про події, які їм довелося пережити в 2014 році.

 

7 років тому, увечері 16 квітня, Маріуполь був під контролем сепаратистів, учасники мітингу, посилені прибулими з Донецька проросійськими бойовиками з автоматичною стрілецькою зброєю, спробували взяти штурмом військову частину 3057 Національної гвардії України.

 

Зібраний на міській площі народ координаторами був спрямований до військових. Так звані мирні «мітингувальники» з георгіївськими стрічками заблокували в’їзні ворота військової частини НГУ та вимагали від гвардійців здати частину, де в цей час зберігалося чимало зброї.

 

Майор Олександр Панов, який того дня разом із іншими гвардійцями обороняв частину, згадує:

«Того дня вже з ранку ми мали інформацію про те, що до військової частини прибудуть так звані «мітингувальники», тому для нас це не було несподіванкою. Прибувши до КПП військової частини, вони вистроїлися таким чином, що попереду знаходились переважно жінки із дітьми. Позаду стояли чоловіки у балаклавах озброєні битами та обрізною зброєю, це те що мені вдалося розгледіти на той момент».

 

 

Командування військової частини прийняло рішення будь-якою ціною відстоювати периметр військового містечка та зробити все задля того, щоб зброя не потрапила до рук нападників.

 

«Вимоги цих «гостей» були такі: весь особовий склад без бою та зброї мав покинути територію частини і перейти на їх бік. Але ж ми розуміли, що цього не можна робити ні в якому разі. По-перше, це не за уставом, а по-друге, тоді б вся зброя, яка на той момент знаходилась в частині, опинилася б у руках цих людей. Цього ми не могли допустити», – додає Олександр Панов.

 

Перша спроба відкрити ворота зовні була невдалою. Нападникам вдалося потрапити всередину будівлі контрольно-пропускного пункту, однак просунутись далі КПП їм не вдалося – не змогли вибити останні двері. Тоді бойовики спробували потрапити на територію частини через в’їзні ворота. Їх було знято з петель, але тут стояли дві вантажівки впритул – причому так, що увірватися було неможливо.

 

До цього часу вже стало темно. Зі сторони нападників в бік машин полетів «коктейль Молотова». Дорога перед машинами і за ними загорілася. У цих умовах гвардійці спробували відігнати нападників, кинувши кілька вибухових пакетів. Це дещо вгамувало натовп, але раптом з-під машин в сторону військовослужбовців був відкритий вогонь зі стрілецької зброї. Зав’язався бій, під час якого активно застосовувалось стрілецьке озброєння. Гвардійці протягом кількох годин утримували КПП і зовнішнє огородження частини, не даючи можливості бойовикам проникнути на територію.

 

 

 

Врешті-решт, група з підрозділу «Омега», що прибула для підсилення гвардійців частини разом з працівниками міліції контратакували бойовиків, після чого агресивний натовп розсіявся.

 

Полковник Сергій Совінський, який на той момент очолював військову частину 3057, згадує про ці події:

«За допомогою радіозв’язку нам вдалося скоординувати дії спільно з маріупольською міліцією. Ми тримали оборону з середини, а працівники міліції деблокували частину зовні. Завдяки злагодженим діям нам вдалося виконати те, що наказано присягою і те, чого чекали від нас маріупольці».

 

В результаті збройної провокації серед нападників – троє вбитих, 13 поранених та 77 було затримано. З боку гвардійців частини – двоє поранених, а також постраждала спецтехніка.

 

 

Події, які відбулися 16 квітня 2014 року в Маріуполі, показали, що в початковий період гібридної війни при наявності твердої волі гвардійців та правоохоронців, цілком можливо було протистояти російській агресії. Хоч, без жертв не обійшлося, але в цьому випадку – це мінімальна плата за те, скільки крові могло б пролитися на сході України в подальшому.

 

Вадим Вигінний