Неділя, 12 Липня, 2020 - 14:52
09 Лип 2015

Життєва історія солдата Вікторії Давидової

Блокпост Нацгвардії неподалік передової. Ще півгодини тому було чутно гул від розривів мін – сепаратисти обстрілювали позиції гвардійців. Усі тут вже звикли до такої канонади, тож навіть не звертають на неї уваги.

 

«Таки війна – чоловіча справа!» – думаю про себе. Аж раптом помічаю серед охоронців блокпосту гарну дівчину у камуфляжі. «Не може бути! Оце так!..» – дивуюся я і поспішаю до незнайомки.

 

Виявляється, дівчина – не просто дівчина. Вона військовослужбовець запорізького полку НГУ солдат Вікторія Давидова, санінструктор роти.

 

Вікторія прийшла на службу до Національної гвардії у квітні цього року. Раніше працювала дільничною медсестрою. Коли попросили допомогти у військкоматі під час проведення медкомісій призовників, погодилася. А через пару тижнів і сама звернулася до військкома із проханням призвати її на службу.

 

– По-перше, я зажди вважала, що медичний працівник має бути військовозобов’язаним, у будь-який час за потреби має одягнути погони. А по-друге, прийшов момент, коли я відчула, що не можу залишатися осторонь, коли у країні війна, хочу зробити свій внесок у нашу перемогу, – пояснює рішення стати військовою солдат Давидова.

 

Від середини травня Вікторія у зоні АТО. Зголосилася їхати за власним бажанням.

– Ви по-справжньому сміливі і відважні! – підсумував я на завершення розмови.

 

– Ні, я просто люблю свою країну, готова за неї воювати, – твердо відповіла солдат Давидова.

 

майор Сергій Дідик,

фото капітана Олександра Коновалова