Вівторок, 20 Серпень, 2019 - 11:29

Поділитися

10 Чер 2019

У містах України попрощалися із «азовцями», які загинули 7 червня

 

10 червня в Україні попрощалися з бійцями окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини Нацгвардії 3057,  які загинули у зоні ООС унаслідок ворожих обстрілів.

 

Раніше повідомлялося, що уночі 7 червня внаслідок обстрілів загинули двоє військовослужбовців Національної гвардії України старший лейтенант Дмитро Пруглий за позивним «Круглий» та сержант Максим Олексюк, які виконували бойові завдання в зоні операції Об’єднаних сил.

 

Тоді ще 11 бійців отримали поранення різного ступеня тяжкості. 

 

«Круглий» прийшов до «Азову» ще у 2014 році і брав участь в усіх ключових боях підрозділу, був хоробрим та сміливим воїном. Обіймав посаду заступника командира роти з роботи з особовим складом, його бійці завжди брали з нього приклад та щиро поважали.

 

«Дмитру було 28 років, він ніколи не падав духом. Таких людей дуже і дуже мало. Його всі поважали, він був душею компанії. Я ніколи не бачив його розгубленим. Не дивлячись на те, що у 2014 році ми всі прийшли на війну не маючи досвіду, він тримав себе так, ніби це була вже не перша його війна. Він завжди розумів, що навколо коїться, що треба робити. Побратими завжди могли до нього звернутися за порадою, чи за допомогою. Він був завжди веселою, життєрадісною, позитивною людиною», – поділився вояк з позивним «Подвох», побратим загиблого героя.

 

У Свято-Успенському кафедральному соборі в Полтаві попрощатися з Дмитром Пруглим прийшли рідні, близькі, бойові побратими та небайдужі полтавці. Пішою ходою вони провели Дмитра, а саме прощання з героєм відбулося біля пам’ятного знаку загиблим в АТО, розташованим поблизу Полтавської облдержадміністрації.

 

А з Максимом Олексюком прощалися у його рідному Козятині, на Вінничині, прощання відбулось на головному майдані міста. Проводжали Максима побратими із загону, рідні та містяни стоячи на колінах з вигуками «Слава»! Півтора роки тому хлопець підписав контракт з  окремим загоном  спеціального призначення «Азов». Був оператором-навідником, а за кілька днів Максим після трагедії мав йти у відпустку.

 

«Цей молодий 23-річний хлопець, не побоявся війни, завжди мав свою точку зору, постійно її відстоював. Дуже хорошою людиною він був, ніколи не відмовляв в допомозі», – згадує про Максима друг дитинства Олександр.

 

Обстріл тривав майже годину. Почався раптово. Бойовики крили дуже щільно. «Це була важка зброя, заборонена Мінськими домовленостями. Противник часто використовує заборонену зброю. Тяжко пораненого Максима засипало землею. Наші хлопці та медики намагались зробити все можливе..., але на жаль», - розповідає побратим Данило.

 

Поховали сержанта Максима Олексюка в його рідному місті на алеї слави зі всіма військовими почестями.

 

Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ

Та за матеріалами np.pl.ua