Понеділок, 23 Вересень, 2019 - 06:44
11 Вер 2019

ПАМ’ЯТАЄМО: 5 років назад ворожий снайпер смертельно поранив резервіста Віктора Єременка поблизу Вуглегірська

 

У вересні 2014 року сили російського агресора взяли місто Дебальцеве в оперативний "мішок". У районі міста Вуглегірськ стояли блокпости сил АТО, які прикривали Дебальцеве з заходу, разом із бійцями 1-го резервного батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.

 

У кількох кілометрах від українських блокпостів, на підступах до міста Вуглегірська, височів терикон. За даними української розвідки на ньому нікого не було. Вранці 10 вересня група гвардійців-резервістів разом із побратимами-десантниками наважилися на сміливу вилазку до нього.

 

Коли група українських військових на БМД наблизились до терикону, то потрапила під щільний ворожий обстріл. Виявилось, ворог добре окопався. Українській розвідгрупі довелося відступити, рятуючи "на броні" кількох поранених. Одним з них був снайпер 1-го резервного батальйону оперативного призначення НГУ (батальйону оперативного призначення НГУ ім. Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького) старший солдат резерву Віктор Єременко.

 

21-річного гвардійця евакуювали в Центральну міську лікарню м. Артемівська (Донецька область). 11 вересня 2014 року в наслідок тяжкого вогнепального поранення він помер.

 

На наступний день побратими помстилися ворогу за життя Віктора Єременка. На двох БМП українські воїни розбили позиції противника на териконі, підірвали ворожий склад боєприпасів, а наш снайпер ліквідував двох ворожих снайперів, один з яких, найвірогідніше, стріляв у Віктора…

 

Віктор Єременко народився 6 лютого 1993 року в с. Білозір’я Черкаського району Черкаської області. Він рано втратив батька. А невдовзі його мати позбавили батьківських прав. Так Віктор разом із п’ятьма братами та сестрами осиротів.

 

Він закінчив Смілянську загальноосвітню школу-інтернат, працював різноробом та охоронцем. Згодом вступив до Тальнівського будівельно-економічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Дуже вболівав за своїх рідних і всіляко допомагав 72-річній бабусі Ганні Олександрівні (померла 30 жовтня 2015 року).

 

Із початком Революції Гідності Віктор покинув навчання і приєднався до 22-ї сотні Самооборони Євромайдану. Завжди спокійний, мовчазний, справедливий і прямодушний – таким його запам’ятали побратими, які вже тоді відзначали його відвагу та стійкість у найнебезпечніших ситуаціях.

 

Після анексії Криму Росією, Віктор Єременко разом із іншими самооборонівцями 22-ї сотні з Майдану Незалежності вирушив на полігон, де згодом уклав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. Невдовзі він у складі 1-го резервного батальйону оперативного призначення НГУ вже виконував бойові завдання в районі АТО. Під час відпочинку між ротаціями, рідні та друзі вмовляли його залишитися вдома. На що Віктор завжди відповідав: "Я не можу покинути хлопців" і після короткої відпустки знов збирався на "фронт". Віктор загинув під час своєї третьої ротації.

 

За три дні після його загибелі тисячі жителів села Білозір’я Черкаського району та навколишніх сіл проводили в останню путь 21-річного героя. У музеї історії села створено експозицію, присвячену Віктору Єременку.

 

На честь Віктора у рідному селі перейменовано вулицю Щорса, на який стоїть його хата...

 

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

 

Нагороджений Почесною відзнакою "За заслуги перед Черкащиною" (посмертно).

 

Вічна та світла пам'ять Героям України!

 

Прес-служба НГУ