Субота, 24 Серпень, 2019 - 23:19

Поділитися

21 Січ 2019

Нагороди полковника Глюзи

Його свідоме життя розпочалося з вступу до Кам’янець-Подільського вищого військового інженерного училища, де він зрозумів, що таке відповідальність за справу, і що сапер помиляється лише один раз.

 

Свою першу бойову нагороду, орден Червоної Зірки, лейтенант Василь Глюза отримав уже на другому році офіцерської служби, обіймаючи посаду командира інженерно-саперної роти – за участь у розмінуванні понад 11 тисяч вибухонебезпечних предметів часів Другої світової війни.

 

Потім були Військово-інженерна академія, різні посади у військах. 1985 року начальника інженерної служби дивізії майора Глюзу відрядили в Афганістан у якості військового радника 8-ї піхотної дивізії. Немало доріг і стежок довелося пройти йому пліч-о-пліч з афганськими офіцерами і солдатами, брати участь у бойових операціях, організації інженерного забезпечення супроводження колон у Панджшерській ущелині. 1986 року він був призначений на посаду радника командира єдиного в Афганістані інженерного полку, тож інтенсивність участі у бойових діях ще значно підвищилась.

 

Хто такі сапери, на війні знають усі. Вони завжди йдуть попереду, наражаючись на небезпеку злетіти в повітря першими чи бути першими ж ураженими ворожими кулями… Наприкінці афганського відрядження підполковнику Глюзі довелося особисто займатися встановленням радіокерованих фугасів на узбіччі доріг перед проходженням колон, що рухалися вздовж Панджшерської ущелини. Нагороду за участь у цій операції, орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня, йому було вручено уже після повернення на рідну землю. Тоді ж отримав нагороду Афганістану – орден «За хоробрість».

 

Та не скінчилися випробування для бойового офіцера – у якості заступника командира інженерної бригади брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Займався захороненням ра­діо­активної техніки, дезактивацією ґрунтів, спорудженням водовідводів, фільтрів-відстійників.

 

Згодом викладав в Академії ППО Сухопутних військ, як начальник інженерної служби стояв біля витоків створення Національної гвардії України. Бойові товариші обрали його головою Спілки ветеранів Афганістану НГУ. Держава нагородила його ще однією відзнакою – медаллю «За військову службу Україні», а 1999 року – медаллю «Захиснику Віт­чизни».

 

Звільнившись у запас, Василь Григорович продовжив віддавати свої організаторські здібності справі надання допомоги бойовим товаришам – очолив «Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», де успішно працював понад 10 років. Його самовіддана праця також була високо оцінена державою – Василю Григоровичу Глюзі було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник соціальної сфери України».

 

Слід зазначити, що В.Г. Глюза є одним із засновників громадської організації «Афгано-Чорнобильське братство «Побратими», заступником голови її правління та бере активну участь у здійсненні усіх наших проектів.

 

Пишаюсь тим, що мав честь служити і співпрацювати на теренах громадської роботи з такою непересічною особистістю, мужнім, хоробрим воїном і вірним товаришем.

 

 

Полковник у відставці Георгій Даценко,
голова ради Центральної міжрегіональної секції Асоціації ветеранів ВВ та НГУ