П'ятниця, 14 Грудень, 2018 - 14:21

Поділитися

05 Бер 2018

Мужність і стійкість: «Рятувати життя – ось моє завдання!»

«Подвиги та героїзм – справа воїнів. Справа медиків – невпинна повсякденна праця. Робимо те, що маємо робити», - медик НГУ Марія Євстратова.

 

«Я з дитинства боявся лікарів, медичних сестер. А особливо я боявся уколів, як би це смішно не звучало. І одного разу я захворів та пішов до медичного пункту частини, а черговим фельдшером була старший солдат Марина Євстратова. Вона поміряла мені температуру, подивилась мені горло, зробила жарознижуючий укол, бо температура була високою, дала мені ліки від болю в горлі та нежиттю, і поклала до лазарету. Вона піклувалася про мене як мати, і я себе в той момент відчув маленьким хлопчиною. Так можна і хворіти», - з усмішкою на обличчі говорить солдат Віталій Чайка.

 

Своєю думкою ділиться фельдшер медичного пункту старший прапорщик Ніна Чигрин: «Ой, наша Мариночка це сама ніжність. Завжди відкрита, і щира дівчина. Вона дуже любить людей і має щире бажання допомагати іншим. Вона дає собі раду у стресових ситуаціях, тому що в практиці медсестер трапляються і фатальні випадки. Вона вміє пристосовуватись до різних обставин, інколи часом доводиться працювати при меншій кількості працівників, але це не заважає їй робити свою роботу на високому рівні».

 

Ось і наша героїня. Знайомтеся Марина Євстратова. Дівчина вступила на військову службу не заради геройства та подвигів, а щоб рятувати життя. Тому не вагалася ні хвилинки. Змінила сукню і туфлі на форму і берці. І нарівні з чоловіками вона – тепер уже старший солдат. 

 

Зізнається Марина, що с самого дитинства мріяла бути військовою, і мрії здійснюються. До служби в частині Марина працювала медичною сестрою-анестезистом в реанімації, і вона зрозуміла, що її поклик - це військовий медик. Вона може врятувати життя не тільки цивільним людям, а й військовим. «Життя настільки легко втратити… – з болем каже вона. – Вирішила я, що не можу бути осторонь, просто я не можу, маю бути у Національній гвардії, маю допомагати бійцям і піклуватися про них. Я тут заради того, щоб війна закінчилась, щоб допомогти людям і врятувати чим побільше. Я тут буду до кінця, скільки це займе часу – стільки і буду».

 

Тепер вона медична сестра медичного пункту 22 - окремої бригади з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав.

 

- Що для тебе означає твоя професія? Чому саме медик?

 

"Професія медика – це цілодобова праця, яку неможливо покинути. Для мене це – покликання, без якого я не уявляю свого життя. У будь-який час дня і ночі, у свята ми несемо службу", – каже Марина.

- Як твої рідні віднеслися до такого крутого повороту «від цивільної до військової?

 

"Мої рідні з розумінням ставляться до такої роботи, але, відверто кажучи, іноді, не у захваті. Звичайно, моя дитина хоче частіше бачити мене вдома, бо іноді не вистачає мами. Але мене моя родина підтримує. Це дуже важливо. Обираючи фах, я не вагалася, оскільки ще з дитинства мріяла про це. Всі мої іграшки, ляльки були моїми пацієнтами", - з усмішкою говорить дівчина.

 

- Поділися своїми думками та враженнями від обраної професії?

 

"Коли ти допомагаєш людині і бачиш, що вона йде здоровою і з гарним настроєм, то ти задоволений результатом своєї важкої праці. Я люблю свою роботу за те, що вона дуже цікава. - Якби був вибір піти іншим шляхом, я б цього не зробила", - рішуче зауважила Марина. "Це було б зовсім інше життя. Я зрозуміла що бути військовим медиком – це моє покликання, і я відчуваю, що знайшла нарешті себе", - зі щирою посмішкою говорить Марина.

 

 

Група інформації та комунікації військової частини 2260