«Я буду захищати побратима до останнього». Капелан рівненського підрозділу Нацгвардії про поїздки на фронт і за яких умов він готовий взяти в руки зброю (ВІДЕО) - НГУ

Отець Іван Хміль – капелан рівненського підрозділу Національної гвардії України. Отець регулярно спілкується з гвардійцями, підтримує їх і дбає про їхні духовні потреби. Нещодавно журналісти телеканалу «Суспільне Рівне» зустрілися з отцем Іваном, щоб поговорити про місію військових капеланів і особливості їхньої служби.

Одним з важливих завдань військових капеланів у Нацгвардії є підтримка і духовна опіка наших бійців в районах бойових дій. Отець Іван регулярно відвідує підрозділи на передовій.

«З 2018 року в мене було дванадцять виїздів у зону бойових дій. Основним завдання капелана на виїздах є надання всебічної духовної опіки. Гасло капелана: «Бути поруч», як на місці постійної дислокації підрозділу, так і на виїздах», – розповідає отець Іван Хміль.

У розмові з журналістами отець Іван Хміль розповів про поїздки на фронт, підтримку військовослужбовців і членів їхніх сімей під час війни. Священник поділився емоціями, які переживає капелан у поїздках на територію, де точаться бої.

Отець Іван пояснює, що військовим капеланам також необхідна духовна підтримка й черпати її можна і потрібно від інших духівників. Мовляв, капеланське братерство є дієвою спільнотою й члени цієї спільноти підтримують і підбадьорюють один одного.

Духовна підтримка та моральний дух військовослужбовців – це важливий фактор ефективності їхньої служби. Якщо воїн спокійний, сповнений віри та переконання, що він не сам – такий воїн буде мужнім і стійким на полі бою. І саме це є важливою місією капеланів в контексті сучасної війни.

На питання «чи варто капеланам мати зброю?», отець пояснює, що загальний принцип такий, що зброю капелани не використовують, але ситуації на війні бувають різними, тому треба бути готовим.  

«Капеланам не можна зброї. Зі священника, як бойової одиниці зі зброєю у руках, не буде багато користі на полі бою. Все ж, основне завдання – духовна підтримка особового складу. Коли ти береш живого Бога в руки, то ці руки не повинні брати зброю. Кожен повинен займатися своєю справою. Проте, якщо я буду в ситуації, коли військовослужбовець буде поранений і, наприклад, ми можемо потрапити в полон, то я візьму його зброю і буду захищати побратима до останнього, наскільки вистачить мене чи набоїв. Зрештою, тоді виникне питання до мене як до священника. Та таким буде мій вибір – зберегти життя свого гвардійця», – розповідає отець Іван Хміль.

Більше про службу військових капеланів у Національній гвардії дивіться в сюжеті телеканалу «Суспільне. Рівне» детальніше за посиланням:

Перейти до вмісту