Середа, 13 Листопад, 2019 - 22:39
30 Вер 2019

Гвардійці простилися із загиблим офіцером Олександром Марковим

 

27 вересня командир зенітно-ракетного взводу 4-ї бригади оперативного призначення старший лейтенант Олександр Марків під час ворожого обстрілу, отримав кульове поранення несумісне з життям.

 

29 вересня, поблизу міста Бахмута, відбулось прощання бойових товаришів із вірним другом. Військовий капелан отець Михайло провів панахиду, після якої кожен з присутніх віддав шану загиблому.

 

Сьогодні, в Обухові, віддати останню шану загиблому нацгвардійцю зібралися не лише побратими та співслужбовці з Бригади швидкого реагування, але й пересічні мешканці Обухова.

 

Тут Олександр Марків провів значну частину свого життя. Автівку з тілом бійця, що прибула зі сходу, ще вночі зустрічали усім містом. На центральній площі Обухова, де відбулося прощання з Олександром, зібралося близько тисячі чоловік. Прощальне слово герою сказали командир та капелан частини, а також військовий комісар і представники місцевої влади.

 

Тіло бійця поховали на міському цвинтарі Обухова, поряд з іншими захисниками України. Рота почесного караулу Нацгвардії та побратими Олександра по військово-історичній реконструкції здійснили прощальний салют на честь полеглого воїна.

 

Друзі та знайомі пам’ятають Олесандра тихим та спокійним хлопцем, і в той же час - полум’яним патріотом України, який не міг миритися з несправедливістю. Він до кінця захищав український суверенітет, спершу в ході Революції Гідності, а потім у боях з російсько-терористичним агресором на сході. Сашко прийшов добровольцем до лав Збройних сил України, взявши участь у бойових діях у районі Гранітного, а згодом долучився і до лав НГУ, пройшовши відбір до Бригади швидкого реагування. Він був вірним другом і блискучим командиром для своїх підлеглих – рішучим, щирим та відкритим. Під час російського обстрілу позицій Бригади у зоні проведення ООС, рятуючи побратимів від ворожого вогню, Олександр здійснював коригування вогневих засобів Бригади й дістав смертельне поранення. Він загинув як воїн, захищаючи своїх ближніх та свою родину. Вдома у Олександра залишилася дружина і дев’ятирічний син.

 

Андрій Куліш

Прес-служба угруповання в ОТУ “Північ”