П'ятниця, 3 Квітня, 2020 - 07:42
22 Чер 2018

Деякі проблемні питання ґендерної інтеграції у складових сектора безпеки

Тези Міжнародної науково-практичної конференції 

Сьогодні, коли наша держава робить впевнені кроки вперед на шляху євроінтеграції, в секторі безпеки і оборони України гостро постає питання рівності прав та можливостей чоловіків та жінок. Підтримуючи дії Уряду щодо політики ґендерної рівності та виконуючи положення Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року у складових сектору безпеки розпочався процес розширення прав та кар’єрних можливостей жінок. Включення ґендерної інтеграції до цілей та пріоритетів оборонної реформи дасть змогу краще реагувати на різні потреби безпеки в суспільстві та потреби самого сектора оборони та безпеки, покращувати оперативну спроможність сил оборони. Впровадження ґендерної рівності у військових інституціях означає поєднання досвіду, знань та інтересів жінок і чоловіків.

 

Мета ґендерної рівності полягає не в тому, щоби прирівняти жінок до чоловіків, а в тому щоби наділити їх життя можливостями і шансами, які будуть рівними і зберігатимуться такими. Рівність можливостей – забезпечення (гарантії) на практиці рівних умов щодо рівного розподілу, використання політичних, економічних, соціальних та культурних цінностей, які виключають дискримінацію та обмеження будь-якої статі, що негативно впливають на життєдіяльність і самовираження. Але на перший план сьогодні постає саме забезпечення рівності прав, як законодавче наділення однаковими правами осіб чоловічої та жіночої статей у всіх сферах життя та забезпечення рівних умов їх здійснення. Одним із основоположних пунктів реалізації Ґендерної перспективи Цілей партнерства з НАТО є усунення правових бар’єрів, які заважають рівним можливостям участі жінок і чоловіків в установах сектору безпеки та оборони.

 

Незважаючи на деякі зрушення у ґендерної інтеграції сфери безпеки і оборони та гарантовану Конституцією України та Законами України рівність прав жінок та чоловіків, її подальша реалізація все ще залишається належним чином не забезпечена, що зумовлено відсутністю в спеціальних мілітаризованих Законах України чітких норм, які відповідно до існуючих стандартів гендерної рівності, регламентували б проходження служби військовослужбовцями-жінками. Це створює підґрунтя для можливих обмежень вступу жінок до військової служби, які встановлюються не на рівні Законів, а шляхом включення дискримінаційних положень до підзаконних нормативних актів, що суттєво гальмує процеси впровадження ґендерної політики в цілому для всіх складових сектору безпеки і оборони.

 

Постає необхідність внесення змін до деяких законів України  (Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», до пункту 269 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, до наказів Міністерства оборони України «Переліку військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу» від 20.06.2012 № 412/ДСК та «Тимчасового переліку штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу з урахуванням тих, на які дозволяється призначати військовослужбовців-жінок, та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад» від 27.05.2014 № 337) щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а саме:

- надати особам обох статей рівні можливості щодо укладення контракту на проходження військової служби, визначивши, що жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

- закріпити принцип, за яким жінки мають проходити військову службу на рівних засадах із чоловіками, що включає рівний доступ до посад і військових звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби;

- скасувати обмеження щодо призначення військовослужбовців-жінок у добовий наряд, відправлення у відрядження і звільнення від проходження зборів.

 

Подібні зміни вищезгаданих наказів стали б довгоочікуваними та необхідними для просування ґендерної політики в усіх складових сектору безпеки та оборони та слугувало би прикладом практичної реалізації важливих міжнародних, національних та відомчих документів. Отже, основними критеріями (згідно Положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу») для можливості проходження військової служби за контрактом є придатність за станом здоров’я, віком та професійність, що полягає у наявності відповідних знань, вмінь і навичок виконання службових та бойових завдань, а не стать.

 

Право кожного чоловіка чи жінки служити у війську, захищати рідну державу − не просто право. Це питання використання людського ресурсу країни, залучення всіх представників суспільства без виключення до процвітання держави і право кожного та кожної на реалізацію особистісного потенціалу. Щоб залишатися сильними та eфективними силами оборони України, всі  їх складові мають втілювати у життя принципи гендерної рівності. Сьогодні ми повинні створити умови для оптимальної служби та роботи жінок, і побачимо, як зміняться умови служби та роботи для чоловіків також. Ґендерна рівність стане несподіваним двигуном оборонної реформи!

 

КОНФЕРЕНЦІЯ

 

В.В. Арнаутова