П'ятниця, 3 Квітня, 2020 - 06:56
18 Лют 2020

День виходу з Дебальцевого став другим днем народження воїнів 8-го мобілізованого батальйону

18 лютого 2015 року воїни 8-го мобілізованого батальйону 2 Галицької бригади Нацгвардії України виходили з Дебальцевого під обстрілами градів, вночі, без налагодженого зв’язку між іншими українськими військовими. Вони тримали свої позиції до останнього, але утримувати місто під натиском переважаючих сил противника було неможливо. Усі, кому пощастило повернутися з того пекла живим, відмічають 18 лютого свій другий день народження і вшановують пам’ять тих, хто загинув.

 

Щороку в цей день воїни 8-го мобілізованого батальйону 2 Галицької бригади Нацгвардії України збираються біля воріт військової частини 3002. Вони з різних куточків України, але більшість приїжджає до Львова, щоб зустрітись у місці, де все починалось. У серпні 2014 року на території цієї частини формувався їх батальйон, який тоді очолив полковник Олег Савич. І саме сюди підрозділ повернувся, коли вирвався з обіймів «Дебальцевського пекла».

 

Один з організаторів таких зустрічей Іван Івануса. Він займав офіцерську посаду в батальйоні.

 

«Я навіть ніколи не міг подумати, що ми так добре будемо підтримувати традицію збиратись разом. З кожним роком нас не меншає, а навпаки – все більше і більше, - говорить Іван. – Давайте пам’ятати, ті моменти, які ми пережили разом, про людей, які разом з нами служили».

 

Вперше зі своїм чоловіком Олександром на річницю виходу приїхала і Олександра Набакорська. Вона з маленьким сином чекала на свого чоловіка у місті Рівному. Він їй телефонував, говорив, що все у них добре, а от про сам вихід з Дебальцево мовчав. Жінка була на роботі, коли йшли новини про вихід військ, тому вона нічого не знала. Їй зателефонували рідні і розповіли. Олександра подзвонила одразу чоловіку, той сказав: «я живий».

 

«Ми його дуже чекали і хвилювались. Звичайно, не лише за нього, за усіх, молились, - говорить Олександра. – Було дуже важко дзвонити і говорити, що все добре, але в будь-який момент будь-що могло статись. Я вважаю, що молитва наша, рідних, дуже допомогла. Я навіть зараз про це розповідаю і мене емоції переповнюють. Вдома його чекав і син. Після повернення ми ще одного синочка народили».

 

На території бригади гвардійці 8 батальйону поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим гвардійцям та помолились у капличці. Саме тут вони знайшли бойову хоругву, яку зробили саме для 8 батальйону, та яку гвардійці зберегли.

 

«Бойову хоругву написав Михайло Скоп для нашого восьмого батальйону, - розповідає Костянтин Магльона, - Це львівський іконописець, син Левка Скопа. Я навіть не очікував, що вона десь вціліла. Це дуже хвилюючий для мене момент».

 

На Личаківському цвинтарі, разом з капеланом отцем Андрієм Сіданичем, чоловіки помолились біля могил загиблих воїнів, запалили лампадки та поклали квіти.

 

Аліна Новікова,

фото автора