Понеділок, 18 Листопад, 2019 - 16:28
21 Лис 2018

Безпека, право і жінки: як писати про конфлікт на 4-му році бойових дій

 

20 листопада пройшла перша міжнародна конференція «Журналістика та конфлікт: ґендерна перспектива» у будівлі київського телецентру на платформі UA:Суспільне та Відкритого простору для ветеранів. Учасниками стали медіатренери і медіатренерки, правозахисниці, соціологині, представниці медіа і громадських організацій. Взяли участь і прес-офіцери Національної гвардії.

 

Захід відбувся за фінансової і технічної підтримки Офісу ООН Жінки в Україні та Швеції – провідної країни в правозахисних питаннях та промоції політики ґендерної рівності.

 

«Ми допомагаємо державі, журналістам, бо ви – ті люди, які формують нову культуру на принципах прав людини. Роль медіа – ключова для зміни небезпечних уявлень та підвищення обізнаності щодо ґендерно зумовленого насильства під час конфлікту та у постконфліктному суспільстві», – Анастасія Дівінська, представниця ООН Жінки в Україні.

 

Конференція пройшла у формі виступів і панельних дискусій, де учасники ділилися досвідом:

- як працювати у зоні конфлікту та в пост-конфліктному середовищі;

- як висвітлювати соціальну проблематику в умовах протидії інформаційній і фізичній агресії з боку іншої держави;

- як застосовувати ґендерно чутливий підхід у висвітленні подій;

- як етично працювати і створювати матеріал про людей, що пережили насильство.

 

Потурбуйся про безпеку

Перше панельне обговорення стосувалося безпеки фахівців, репортерів, які висвітлюють бойові дії або постконфліктні ситуації. Людина, яка їде на війну повинна оцінити і підготуватися до всіх ризиків: фізичних, психологічних, легальних, етичних, ґендерних.

 

Тут важливо розрізняти умови і дозволеності роботи журналістів і прес-офіцерів. Другі, на відміну від цивільних репортерів, не просто можуть, а повинні мати не лише амуніцію для захисту, а й зброю.

 

Сергій Штурхецький, заступник Голови Незалежної Медіа Профспілки України і автор книги про журналістику під час конфлікту, говорить, що у більшості випадків ми ще не розуміємо зумовленості і причини лих, які трапляються в умовах бойових дій. У постконфліктному середовищі виникають нові ризики для репортерів, розвиток розслідувальної журналістики. «Потрібен час, щоб суспільство стало відкритим. І нас очікує хвиля фіксування випадків насильства, зокрема, і ґендерно зумовленого».

 

Формуй ґендерно чутливу культуру

«Ґендерно чутлива журналістика – це не якась окрема видумка, це професійна журналістика, один із стандартів», – Богдана Стельмах, керівниця волинського прес-клубу.

 

Своїм досвідом боротьби за рівні права поділилася Ірина Славінська, продюсерка радіо «Культура», координаторка кампанії проти сексизму в Україні: «Я просто почала на свої радіовипуски частіше запрошувати жінок, – і це спрацьовує як вірус, – колеги також почали запрошувати жінок-експерток. Для тих, хто шукає таких – ми створили базу експерток на сайті povaha.org.ua».

 

«Головне – бути професіоналом і зберігати баланс. Вам потрібні голоси, які допоможуть урівноважити чоловіків і жінок». – Моніка Еллена, міжнародна консультантка ООН Жінки.

 

Не використовувати стигми – ще одна умова етичної інформаційної культури. Якщо образно: «Не говоріть про її малих дітей, якщо не згадуєте про його сім’ю, не пишіть про те, у що вона була вбрана, якщо не збираєтесь описувати його одяг…», –  цитата Глорії Штайнем, співзасновниці Жіночого Медіацентру (США).

 

Не нашкодь: інтерв’ю з вижившими і потерпілими

Анна Макроусова, психолог, керівниця громадської організації, порекомендувала думати про наслідки роботи, коли готуєте матеріал про людей переживших насилля. Медійник не має етичного права наносити ще більшу травму і повинен забезпечити герою право на конфіденційність: не оприлюднювати імена, приватну інформацію, місце перебування, вести розмову без камер або фотозйомки або з умовою невпізнаваності.

 

Макс Левін, фрілансер та фотограф у "Reuters": «Дуже важливо показати сам образ, героя історії. Для цього варто заслужити довіру, першочергово, самого співбесідника, показати позитивні приклади, історії, які допомогли іншим».

 

В межах спільної програми ООН Жінки та Програми розвитку ООН за фінансової підтримки Європейського Союзу створено рекомендації щодо висвітлення ґендерно зумовленого насильства в Україні:

- Запитайте  себе: які ризики несе матеріал для героїв, чию історію ви розповідаєте, для їх близьких, для громади, в якій вони живуть і як ваша організація зможе реагувати на ці ризики. Особливо уважно оцінюйте ризики оприлюднення історій, де фігурують діти. Чи є суспільна користь у цьому матеріалі?

 

- Важливо не лише розповісти історію, але й дати зрозуміти, що будь-яке насильство неприпустиме і зорієнтувати читачів, що можна зробити, якщо вони потерпають від насильства.

 

- Запитайте  себе, чи достатньо ви знаєтеся на темі. Якщо ні – проконсультуйтеся з експертами.

 

- Захистіть особисту інформацію (знімайте обличчя поза фокусом, змінюйте голос, знімайте силует або лише голос людини). Навіть якщо постраждалий/-а висловлює готовність чи навіть бажання не приховувати свою особистість, поясніть, що не варто називати справжні імена та власні назви у сюжеті.

 

- Звузьте до мінімуму коло людей, які мають доступ до зібраних матеріалів.

 

 - Згода героя на публікацію завжди на першому місці.

 

Підкажіть, куди можуть звернутися постраждалі в конкретних ситуаціях.

 

Ця конференція – платформа для журналістів, прес-офіцерів, редакторів та інших медійників для обміну досвідом медіаторів в умовах конфлікту, бо більшість з тих, хто працює в Україні в таких умовах, вчиться на власних помилках і здобутках. Ключ до миру і роботи не лише під час збройного конфлікту, а й в постконфліктному середовищі, – це ключ до кожної людини. І це потребує інклюзивного і етичного висвітлення всіх категорій людей і спільнот, на яких вплинув збройний конфлікт.

 

Прес-служба НГУ