Thursday, 21 February, 2019 - 18:50

Поділитися

15 Jul 2017

Гвардійці 23 бригади вшанували пам’ять загиблого героя

 

15 липня виповнюється 25-та річниця з дня загибелі військовослужбовця - гвардії-майора Ігнатьєва Володимира Федоровича.

 

Багата на мужніх людей українська земля. Імена тих, хто здійснив подвиги та героїчні вчинки, назавжди вписані у скрижалі історії України. Один із них – майор Володимир Ігнатьєв.

 

Народився й виріс Володимир на Вінниччині, у селі Серебринець Могилів-Подільського району. Закінчив професійно-технічне училище. На строкову службу у внутрішні війська прийшов фахівцем-зв’язківцем. Став сержантом, був нагороджений нагрудним знаком «За отличие в службе» ІІ ступеня. Залишився на надстрокову службу, отримав погони прапорщика, був начальником ремонтної майстерні зв’язку в полку ВВ, що дислокувався у місті Кутаїсі.

 

Після закінчення в 1991 році Одеського електротехнічного інституту Володимиру Федоровичу було присвоєно офіцерське звання. Командир взводу, роти, начальник зв’язку полку – за кожною службовою сходинкою стояла наполеглива ратна праця, робота з підвищення особистої кваліфікації, зокрема навчання на курсах удосконалення офіцерського складу.

 

Охорона правопорядку була його професією. Він бачив охоплену міжнаціональною ворожнечею Вірменію, рятував людей і боровся з мародерством у зруйнованому землетрусом Спітаку, перебував у лавах миротворців у багатостраждальному Нагірному Карабаху.

 

Після проголошення незалежності України повернувся на Батьківщину і обійняв посаду начальника зв’язку Запорізького полку Національної гвардії України. Здавалось, що тепер всі труднощі позаду - на Українській землі панує мир і спокій. Залишається тільки гідно виконувати свої обов’язки, служити на благо Батьківщини, народжувати дітей і  насолоджуватись життям. Але нажаль доля розпорядилася інакше.

 

Того дня гвардії-майор Володимир Ігнатьєв повертався додому зі службового відрядження. Близько 22.00, коли потяг був на перегоні Буялик–Березівка, у вагоні здійнялася сварка: нетверезий чоловік чіплявся до пасажирів. Спроби заспокоїти дебошира були марними. Як останній аргумент у сварці молодик вихопив гранату Ф-1, і кинув її на підлогу, висмикнувши кільце. Часу для прийняття рішення не було. Викинути смертоносний предмет нікуди – навкруги люди. І тоді офіцер миттєво прийняв єдине можливе рішення - накрив гранату своїм тілом. Страшний вибух потряс вагон. Ціною власного життя гвардії-майор Володимир Ігнатьєв урятував громадян, що перебували поруч.

 

Указом Президента України майор Ігнатьєв посмертно нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

 

Наказом міністра внутрішніх справ України № 421 від 30 червня 2000 року майор Володимир Федорович Ігнатьєв навічно зарахований до списків особового складу роти зв’язку запорізької спеціальної моторизованої військової частини міліції.

 

У 2001 році біля плацу військового містечка споруджено пам’ятну стелу присвячену відважному герою. Його життя і подвиг є яскравим прикладом самовідданого служіння Батьківщині та своєму народові.

 

З метою вшанування героя цього року у військовій частині 3033 було проведено мітинг-реквієм та поминальну панахиду присвячену майору Ігнатьєву Володимиру Федоровичу.

 

Ми завжди будемо шанувати цю героїчну людину і передавати пам’ять про нього наступним поколінням воїнів-правоохоронців.

 

Капітан Євген Закутський, фото автора